Невеликій твір природу треба охороняти

існування людини у минулому. Ще якихось сто років тому в наших містах було більше дерев, ми прагнули хоч якось наповнити життя зеленню, не розриваючи зв'язків з природою.

Людина не може існувати окремо без природи. Земна куля це будинок для людини. Тут у нього усе необхідне для життя; повітря, вода, їжа. Але на жаль, людина часто забуває про це, і відноситься до своєї планети немов уразить, він знищує навколишню природу, забуваючи про те, що саме вона дає йому життя. Людина вирубує ліси, викидає в атмосферу речовини, що забруднюють її, отруює воду озер, річок і морів. Хіба це допустимо? Проголосивши себе царем серед усіх живих істот, людина забула, що сам є частиною природи, вінцем її творіння. І замість вдячності продовжує поводитися дуже агресивно. Раніше чоловік думав, що природні ресурси невичерпні, і можна брати від природи все, при цьому у величезній кількості. Але виявилася все не так.

Зараз людина починає усвідомлювати свою помилку. Він розуміє, що треба піклуватися про свій дім, адже багато поколінь ще хочуть жити на цій землі. Вони хочуть дихати чистим повітрям, пити чисту воду, і захоплюватися навколишнім світом.

Незайманих куточків на нашій планеті залишається з кожним роком усе менше, і ми не усвідомлюємо те, що поступово звикаємо до відсутності живої природи навкруги. І якщо нам ще є що згадати, то можливо наші діти стануть приймати такий залізобетонний світ за норму. Варто частіше насолоджуватися природною красою Землі, поки у нас є така можливість. Природу треба берегти. Людина повинна жити в гармонії з природою. Має бути не "царем природи", а складовою її частиною. Адже природа і є наша Батьківщина.