Культура мовлення — це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, ступінь прилучення її до духовних багатств рідного
5-9 класс
|
народу й надбань усього людства.
Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови.
Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.
Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.
Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається.
Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.
Запишіть основні тези тексту.
Культура мовлення — це духовне обличчя людини.
Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм.
Другие вопросы из категории
Читайте также
Берізка. Дуб виріс міцним і могутнім, з північного боку схилу до річки, а біла Берізка виросла ніжною і стрункою, майже біля самої води.
Щороку Дуб з нетерпінням чекав сезону літніх відпусток, коли приїдуть люди і почнуть свій активний відпочинок. Дубу, звичайно, було не зрозуміло, чому люди так поводяться. Особливо дивним здавалося те, що вдень люди випускали з роту багато диму, в той час як він, могутній дуб, ночами виробляв для них кисень. Але, незважаючи ні на що, він був щасливий створювати для них тінь у спекотний день і впускати жолуді, щоб діти могли ними гратися.
Але одного разу в тому лісі сталося нещастя. Один відпочиваючий чогось випив і, через необережність, забув загасити недопалок від своєї цигарки. І в лісі почалася жахлива пожежа. Диму було стільки, що блакитного неба не було видно зовсім. А спека стояла така страшна, що ніхто з дерев вже й не сподівався вижити.
Добре, що відпочиваючих було багато, і вогонь помітили відразу. Пожежники приїхали швидко і моментом впоралися з такою страшною небезпекою, як пожежа у лісі. Але у багатьох дерев встигла обгоріти кора.
Коли пожежники поїхали і метушня вляглася, Дуб подумав: «Скільки ж часу тепер знадобиться всьому лісу, щоб переробити цей дим в чисте повітря! І скільки згоріло жолудів, з яких вже наступного року могли б вирости молоді дубочки!»
На щастя, до нашого Дуба вогонь не дійшов, і Дуб знову замислився: «Скільки ж часу потрібно Людині, щоб вона прийшла до тверезого способу життя?»
Не знайшовши відповіді, він звернувся до Берізки:
— Послухай, я такий сильний і могутній, а нічого зробити не можу, щоб цього більше не повторилося.
А Берізка йому й відповідає:
— Так робити-то, власне, нічого й не треба. Тому, що людина — це така істота, яка вчиться на своїх помилках. І стільки століть витрачає час на знищення свого здоров'я. А потім розповідає, що тільки дурні вчаться на своїх помилках, вважаючи себе найрозумнішою істотою на планеті. Скажи, яка ж вона після цього Homo Sapiens? Адже дивися, як просто живемо ми, в гармонії з природою, і як вона про нас піклується, якщо їй не заважає людина.
А далі вона розповіла про те, що видно їй зі свого бережка. І як було б добре, якби Людина поводилася по-іншому, якби всі люди жили тверезо...
Автор оповідання: О.А.Видиборець
* * *
Що саме розповіла Берізка Дубу далі, нам поки що не відомо. Пропонуємо Вам самим спробувати про це подумати і написати продовження цієї історії.
Ми віримо, що з Ваших розповідей вийде найкраща казка
чоловіки читали газети; грали в шахи пенсіонери; бавилися з онуками бабусі. Я вдивлявся(вдивлялася) в їхні обличчя, намагаючись угадати, які вони, ці люди, про що думають, ким працюють чи працювали. Раптом мій погляд зупинився на сивій жінці, яка сиділа задумливо й самотньо.
- А ти знаєш, це незвичайна жінка, - сказала мама (тато, бабуся, дідусь).
«нове».
а) для зв’язку речень у тексті; в) для висловлення оцінки;
б) для вираження емоцій; Г) для подальшого розгортання змісту.
3 Познач місце «відомого» в реченні за прямого порядку слів.
а) усередині речення; в) на передостанньому місці;
б) наприкінці речення; Г) на початку речення.
Прочитай текст. Виконай завдання 4—6.
(1) Звали нашого дiда, як я вже потiм довiдавсь, Семеном. (2) Вiн був високий i ху-
дий, i чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода бiла. (3) Пахнув дiд
теплою землею i трохи млином. (4) Вiн був письменний по-церковному i в недiлю
любив урочисто читати Псалтир. (5) Нi дiд, нi ми не розумiли прочитаного, i це за-
вжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному особливого,
небуденного смислу. (За О. Довженком)
4 Визнач, скільки мікротем у поданому тексті.
а п’ять; в дві;
б три; Г одна.
5 Визнач, до якого типу зв’язного мовлення належить подане ССЦ.
а розповідь; в роздум;
б опис; Г комбінований.
6 Познач засіб міжфразного зв’язку між 1 і 2 реченнями в поданому ССЦ.
а лексичний повтор; в займенник;
б синоніми; Г частка.
7 Напиши, якою частиною тексту є кожне з речень.
В iсторiї кожної лiтератури є книги, якi позначають
вiхи сходження культури того чи iншого народу
до духовних висот людства.