фонетична т. слова мавпячий і торф'яний

над самим обрієм, схожі на білих лебедів (О. Копиленко). в) І диво дивнеє сталось: з ним совість заговорила (І. Ющук). г) І вкриє мудрість голову сріблом (М. Рильський). ґ) Як навесні світиться садок од ціту, так тепер він починає світится своїми плодами (Є. Гуцало).

частину мови)

Дивовижний поет Богдан-Ігор Антонич! На зоряному небі української літератури немає схожого на нього, не пригасає світло його таланту і не поменшується з плином часу. Щоправ­да, не так минуло багато часу відтоді, як спалахнула зоря його душі-таланту, і попри те, що атмосфера подеколи не сприяла її природному сяянню, вона не зблякла. А ти ж дивився вчора, дивився сьогодні на те високе небо мистецтва нашого... До творчості численних поетів моє ставлення з віком — з дитин­ства аж дотепер! — мінялося, з віком прагнення осягнути їх глибше не справджувалося, бо не було там чи сподіваної, чи справжньої глибини. Мінялося, звісно, й ставлення до

творчості Богдана-Ігоря Антонича, але він для мене належить до числа тих небагатьох, хто не розчарував, а ще більше зачару­вав цією сподіваною і справжньою глибиною...

…Мало сказати про вплив народного мистецтва на поезію Богдана-Ігоря Антонича. Безумовно, це була б правда, але не вся. Загадку такого поета треба розгадувати не одному, не двом поколінням, та й чи з плином часу впораються з цією розгад­кою...