На столе лежит спичечный коробок. Его повернули и поставили на боковую грань. Площадь опоры коробка уменьшилась в 2,2 раза. При этом давление на
10-11 класс
|
стол
![](https://avatar.neparsya.net/avatar/16363.gif)
![](https://avatar.neparsya.net/avatar/10172.gif)
F=P/S S(1)=2,2S(2) F/F(2)= (P/S(1))/(P/S(2))=1/2,2 =>F увеличилась в 2,2
прошу прощения за оформление
Другие вопросы из категории
1) неозначено-особове речення;
2) означено- особове речення;
3) узагальнено- особове речення;
4) називне
а) Сині гори. Долина.
б) Любіть Україну всім серцем своїм.
в) Голу вівцю не стрижуть.
г) У горах оголосили надзвичайний стан.
д) Без верби й калини нема України.
Читайте также
переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.
Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.
Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…
Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.
- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.
Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »
- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.
Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:
- Ікону давно продав?
Антон вперся поглядом у темні очі Романа.
- Давно. З рік тому, у місті.
- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.
- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.
Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.
- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…
наків.
1) І родина,і школа,і мисливці-усі повинні піклуватися про охорону нашої чарівної природи.2)Рідні місця,знайомі хатки,садки,доріжки-усе те миготить в очах,у голові думки будить...3) І на столі і на полицях-скрізь були папери.4) Карі очі,чорні брови-усе в неї сміється. БУДЬ ЛАСКА
А надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика, а за столами сидять чабани.
спочатку промисловості, а потім і всієї економіки, попит на товари став знижуватися.
кімнатах. Іванові хотілося бачити кожний кутик... Кожна дрібничка, навіть який-небудь чайник у кухні говорив до нього своєрідною мовою. «Ти ще мене пам'ятаєш.? а — казала кожна річ. Особливо багато таких речей у великій кімнаті, так званому кабінеті: ріг тура, мушля на попіл, приладдя до писання. Витертий одинокий шкіряний фотель—близький і свій. Столи, стільці, його ліжко, застелене так само, з тією самою білою прикривкою. а над ним краєвид Куїнджі. А найголовніше — портрет Марусі, що майже на цілий зріст людини велично висів між двома вікнами над письмовим столом (За У. Самчуком).
2.На фотографії — куток робочого кабінету людини, яка займається розумовою працею, напевно, письменника. Про це свідчать розкладені на великому письмовому столі аркуші паперу і залишена ручка — гусяче перо — та інше письмове приладдя і речі, якими ніби зовсім недавно користувався господар кабінету. З правого боку стола — велике м'яке робоче крісло, оббите темно-коричневою шкірою. У ньому, напевно, приємно сидіти і працювати. Під стіною —- невелика етажерка, на ній складені стопами книжки. Над етажеркою — полиця, на якій рівними рядами стоять книжки різної величини.