сваритися не слід, бо від сварки не злічити бід

друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.

Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.

Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.

Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.

І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.

Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.

Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.

Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.

Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.

Я живу в скрутні часи для своєї країни. Коли народ розлючений несправедливим ставленням влади до нього повстав проти неї. Багато зусиль йому знадобилося на досягнені своєї мети. Особливо тим хто вистоював майдан. На якому точилося протистояння мужнього народу проти озброєного беркуту. Протестуючи спочатку проти порушення волі, а потім і проти міліцейської несправедливості, люди провели кілька місяців на вулиці в центрі столиці. Маючи войовничій характер майдан залишив за собою смерті багатьох протестувальників. Які віддали своє життя за країну, за зміну керуючої верхівки. Тодішні події значно вплинули на погляди українців у суспільстві. Майданівці прагнули аби на місце злодійкуватих чиновників прийшли чесні люди, для яких важливе життя народу та їх інтереси. Щоб вони були в змозі поставити Україну на ноги. Але все ж таки за новою владою, що зараз діє теж треба слідкувати .
На мою думку ця боротьба за справедливість дала людям змогу об’єднатися, досягти однієї думки, що показує нам майдан. І я не можу не сказати про героїв, які загинули там , і без яких перемога була б не можливою. Вони наважилися вийти на вулицю та не побоятися того, що їх могли вбити. Наше завдання в тому, щоб їхні смерті були немарними. Все це зобов’язано позитивно вплинути на країну.
Як хотілося видихнути. Та знову проблеми. Втеча колишніх чиновників дала про себе знати. На території держави почалось АТО. Багато чоловіків пішло на війну, що на сході України. Вже зараз є багато загиблих і постраждалих. І все це заподіяне президентом-попередником з метою повернення до влади за допомогою Росії.
Перш за все мені шкода мирних жителів, що перебувають в зоні війни без змоги виїхати. На яких кожного дня сиплються Гради, і яким немає навіть поїсти.
Я вважаю, що так не повинно бути, бо це братовбивство. Кожна країна має право на незалежність і свій суверенітет. Важко з’ясовувати відносини за допомогою війни. Тому мені дуже хотілося, щоб ми жили під чистим і мирним небом.

1) Укажiть складнопiдрядне речення, в якому пiдрядна частина стоiть пiсля головноi:

а) Де хата бiленька, там родина гiдненька.
б) Потiм, коли зайшов iз речами та букетом пiвонiй в автобус i глянув у вiкно, постать матерi, ще така близька, видима, вже видалась виддаленою.
в) Великоi душi потрiбно, щоб доброту в нещастi зберегти.
г) Копита вiдбивали чiткий ритм i, збудженний тим ритмом, вiн навмисно прискорював бiг.

2) Укажiть складнопiдрядне речення, в якому засобом зв`язку є сполучникове слово:

а) Шумiти тобi, кучерявий прибузький лiсе, такими чарiвними голосами i пiдголосками, що серце болiсно завмиратиме вiд насолоди.
б) Не перекладай на iнших те, що мусиш зробити сам.
в) Великi дерева шануй, що плiд дають i в спеку тiнь.
г) Снiг блищав, аж очi болiли глянути на нього.

3) Укажiть складнопiдрядне речення, в якому засобом зв`язку є сполучник:

а) Пам`ятай, що книги - це тисячолiтня мудрiсть людини.
б) Коли добром нiхто не дасть нам свiтла, його здобути треба.
в) З самого початку думай, який буде кiнець.
г) Той, хто не знає меж своiм бажанням, нiколи не стане справжнiм громодянином.

4) Укажiть складнопiдрядне речення, в якому пiдрядна частина стоiть у серединi головної:

а) Чи до мети я певної дiйду, чи без пори скiнчу свiй шлях тернистий?
б) I здатен той на злiт, хто цiлу вiчнiсть взяв на крила.
в) Зграя дроздiв полетiла, мабуть, шукати собi iнше дерево, яких у лiсi не так i мало.
г) Щиглики, якi ось зiбрались великою зграєю, моторно лiтають над полем i дружно трiщать, щебечуть, скрикують.

5) Укажiть складнопiдрядне речення з кiлькома пiдрядними:

а) Там, де шахти роспростерли темнi крила над селом, вже заобрiєм блиснуло золоте зорi весла.
б) Запишалася калина, що вона червона, що у неї сонцевиннi соковитi грона.
в) Високий ясний вечер був сповненный тих чар простору, того запаху безмежностi, якi властивi тiльки вечорам цiєї пiдхмарної країни.
г) У рiзну пору дня лютневий снiг цвете по - рiзному, проте зараз, ополуднi, розцвiв чи не найяскравiше.

6) Установiть вiдповiднiсть мiж пiдрядним реченням та його видом:

1. Обставини мети
2. З`ясувальне
3. Обставини причини
4. Означальне

а) Не бруднi криницi, бо схочешь водицi.
б) З самого ранку узявся був за лопати, щоб прогорнути хоч стежку.
в) А сонячне промiння згасло над горою, де була пасiка.
г) А хто стрiчався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вiтала.
д) Серед пасики десь взяла кавуняча огудина, що сплелась з березкою та з широким листом огiркiв.

7) Установiть вiдповiднiсть мiж реченням та його видом:

1. Складносюрядне
2. Складнопiдрядне
3. Складнопiдрядне з кiлькома пiдрядними
4. Складне речння iз суряднiстю i пiдряднiстю.

а) День сонячний i прозорий, i хочеться, щоб йому не було краю.
б) А хто скаже, де Гонти могила...
в) День був лiтнiй, спекотний, i селом я пiшов довго.
г) Посеред майдану, де мене лишили радостi, я зупинився, не знаючи, куди податися.
д) Проти мiсяця заблищали стремена, забряжчала зброя, пiд гонiла земля.

8) Установiть вiдповiднiсть мiж фразеологiчними антонiмами:

1. Не покладати рук
2. Опинитися в лабетах
3. Мало кашi з`їв
4. Баглаї бити

а) Грiти чуба
б) Аби день до вечора
в) Зуби з`їсти
г) Вискочити на сухе
д) Голова варить.

розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала — не дожала І до сходу сонця тополею стала... Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати! Де ж моя дружина, що не йде стрічати? — Не питайся, сину, про свою дружину, Бери топір в руки — рубай тополину.— Як ударив вперше — вона й похилилась, Як ударив вдруге — вона й попросилась: — Не рубай, коханий, бо я — твоя мила, На моєму листі спить твоя дитина.— Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси? Не спішіть, дівчата, розпускати коси.